"Поет". З чого все почалось?

Останнім часом мене достатньо запитують про те як я вирішила написати книжку. що мене надихало, як увесь цей процес відбувався і тд. Три місяці я хотіла, щоб це залишилось таємницею між мною самою. Але зараз, мабуть, час відкрити всі карти. Напевне, цей пост буде одним з найщиріших і найнесподіваніших, бо цього не знав ніхто, навіть найближчі мені люди,які оточували мене увесь час.

Мій перший достойний вірш з'явився в мережі 31 січня 2015. З цього дня я ніколи не стану колишньою. Все сталось так раптово. В моїх нотатках миттєво з'являлось щось нове й нове, слова, строфи, цілі вірші просто вилітали з самої середини. Я дуже звикла до ритму: написав, прочитав разів 10, запостив. Це відчуття, коли ти публікуєш новий вірш, підбираєш картинку до нього, кожну хвилину передивляєшся чи ніхто його не прочитав, зможе зрозуміти лише людина, яка коли-небудь робила щось подібне. Це неймовірне відчуття.. Я писала і писала й почала асоціювати себе лише з поняттям "людина,яка пише виключно вірші". Я загорілася ідеєю своєї збірки. Матеріалу в мене на той час було достатньо та й ініціативність зашкалювала. В запасі у мене було два ключових вірша " Художник" і "Актриса".Мої улюблені. А перший- перший мій вірш починається з речення : "Кожен письменник, художник, артист" . Тепер вловлюєте зв'язок? Вірш продвжується фразою "Хтось утопіст, агоніст, реалість". Якщо ви читали мої вірші, то можете тепер розтавити все по поличкам. Художник - агоніст, людина, яка бачить прекрасне та не може переступити через власні страхи і придумані людські принципи й стеріотипи, через що залишається нещасним. Актриса - реалістка, яка давно розчарувалася в житті, вона бачить всіх наскрізь і боїться відкривати свою справжню натуру світові. Для повної картини не вистарчає тільки письменника. Він повинен бути добрим та чуттєвим, дещо ідеалізованим, з рожевим поглядом на світ. Його історія має надихати кожного, давати поштовх творити, вона має бути антиподом двох попередніх персонажів. Сюжет, який розкручується в мене в голові просто нереально помістити в один вірш. Я пишу вступ. Так з'являється "Поет".

Залишати таких кадрів, персонажів з душею художника й актриси мені дуже важко. Тому всі їх риси, характер який я ж придумала поміщається в персонажів книжки. Тобто "Поет" з'являється через вірші.

Коли тільки мої знайомі прочитали книгу, посипались запитання а чи є прототипи в персонажів...

Так, вони є) і думаю, ті хто ними стали вже про це знають. Колись одна людина сказала мені: "Як би ти цього не хотіла, але ти завжди будеш писати з когось, бо коли в тебе закінчиться натхнення ти зможеш глянути на того з кого ти пишеш і подумати, а що зробив б він у тій ситуації". Мені це справді допомогло.

Одним з цікавих фактів є те, що майже до кінця деякі персонажі мали зовсім інші імена.

І взагалі те, що ви маєте змогу прочитати - це друга версія. Першу я писла у своїх нотатках айфону, а потім абсолютно випадково видалила. В ній події відбуваються в університеті і взагалі все зовсім по-іншому. Але, думаю, все сталося лише на краще. Якщо ви помітили вся книжка просякнута числом 3. Три основних персонажа, три роки , три зустрічі і тд. Презентація книги мала бути третього серпня. Планується три частини книги. І не те, щоб я спеціально, просто це мимоволі створювалось утворюючи таку магічну троїстість.

Я люблю "Поета". Люблю історію, що пов'язана з книжкою. Люблю писати і просто залишу тут на завершення той самий ключовий вірш з якого все розпочалось.

Кржен письменник,

художник,

артист.

Хтось утопіст,

агоніст,

реаліст.

Кожен шукає, злітає, згасає...

Губиться в комусь ,

від себе тікає

Хтось хоче забути,

а хтось віднайти

емоцію тьмяну в глибинах душі

Хтось обіцає,

хтось мріє,

хтось знає.

Знає: ілюзій таки не буває.