Їй...

Знаєте,я ніколи ні для кого ще не писала особисто вірші, так щоб написати саме для однієї людини, а потім їй це показати.. І щоб цей вірш був саме про цю людину.

Просто вона мене надихнула, невинно примусила, бо для неї я просто не могла цього не зробити ..

Вона любила пити теплий чай. Давно в її волосся закохався вітер.

Вона сміялась і була як рай Як свіжий подих із жаркого літа. Вона любила з яблук пироги

і пахла мов п'янкі весняні квіти. Вона всміхалась так, як ще ніхто не міг. Її не кожен намагався зрозуміти Згоріли вже давно усі її мости і перед нею упадуть додолу зорі. Смарагди-очі - пам'яті сліди. і поряд з нею я шалено нею ж хвора... Вона була як вогнище в камині. Як довгі, щирі ті нічні розмови. Вона була.

Й залишиться в мені Чомусь тепер назавжди є зі мною

Для Інги