Просто так)

Це нормально коли в маршрутці ти спіткнешся об якусь злу бабусю. Нормально, коли ти йдучи перед важливими людьми, зашпортнешся за свою ж ногу. Нормально, коли ти випадково розільєш на себе каву, чи обмастиш лице будь-чим в громадському місці. Не має нічого страшного в тому,що хтось не зрозуміє твого жарту , чи подумає,що ти дивний. Це нормально, коли тобі скажуть, що тобі не пасує твоя нова зачіска,сорочка чи сережка на лівому вусі. Немає нічого страшного в тому, що ти забув слова на важливому виступі чи навпаки сказав якусь фігню. Це нормально коли в тебе щось не виходить. Не має нічого страшного , якщо коржі згорають і крем розтікається, коли ти вирішиш спробувати щось спекти . Не страшно коли твоїм друзям зовсім не подобається твоя улюблена пісня чи твою творчість рокритикували. Це нормально, що ти комусь не імпонуєш. І повір, в тому що ти поправилась чи може втратив масу, також немає нічого катастрофічного. Твоя погана оцінка , чи якась невдача - не кінець. І не біда, якщо хтось читаючи мій блог подумає ,що я замріяна тінейджерка,яка думає, що вона дуже класна.

Я просто хочу сказати , що якась глобальна проблема для вас - дрібниця для когсь . І люди навіть не звертають уваги , на те ,що ви вважаєте неприпустимим . Кожен думає про себе і про свої проблеми та недоліки. Ну принаймні ,нормальні люди роблять саме так.

Я дуже довго відносилась до тих людей,яким дуууже, ну дууже важлива думка інших. А ще мене засмучують дрібниці. Наприклад, мій день може бути зіпсутим,якщо на сніданок я з'їм не те , що хотіла, чи моя мама зробить мені якесь зауваження.. Потім вмикається сумна музику, починається "життя- тлєн", "мене ніхто не люить" і тд Ще я просто синію на касах супермаркитів,мене лякає факт, що про мене подумає касир, коли я попрошу щось відкласти.А зараз я думаю: "Для чого?" . Чому такі дрібниці , ну просто якась така дурня, придумана мною, повинна мене заганяти в поганий настрій.

Життя не для того ,щоб ми боялись заспівати в під'їзді, бо почують, чи танцювати в парку під дощем, бо побачать(я так завжи роблю), не для того,щоб боялись сказати комусь щиро про своє ставлення, яким би воно не було. Не для того,щоб лякались висловити свою думку,боючись того , як віднесуться до цього. Всі невдачі, промахи, шпортання, замащене лице, чи сонні очі, це не просто нормально, це неймовірно . Ви просто не увляєте наскільки. Почервонілі щоки, часте кліпання , сіпання лиця, опіки чи царапини - це гарно, це щиро, це ТИ .

Так чому ти маєш бути кимось іншим ? Через те,що просто якійсь одній нещасній людині це не сподобалось ?Ти не маєш змінювати себе для когось. Є лише одна людина для кого можна це зробити. І це ти . Вдосконалюйся, працюй над собою, ламайся, але не пристосовуйся до суспільства. Ти - це ти... І ТИ ПРЕКРАСНИЙ !