07.08.2015

Я впевнена, що цей пост ніхто не прочитає, бо вже давно вимерли ті люди, які хоч інколи заходили на мій блог. Я й сама сюди не заходила два місяці. В мене не було часу, сили , все своє натхнення я витрачала на те , про що зараз хочу написати. По правді , залишившись зараз майже одна і без якоїсь конкретної цілі чи мети , я рада , що в мене є таке місце , як цей блог ,де я можу відвести душу. Згадалась.

Сьоме число серпня 2015-ого , а це було позавчора, для мене стало особливим. Я планувала все це зробити чотирьома днями раніше , але за різних обставин все склалось саме так. Я в житті так ще не нервувалась , як за останній тиждень. Я обшукалась редакторів, друкарень, художників і тд. Ночами дописувала завершення і передруковувала рукопис у ворді.

Завдяки знайомій я познайомилась з дуже хорошою дівчинкою, яка редагувала мені текст. Я дуже вдячна долі за неї, бо таких відповідальних і сумлінних я ще не зустрічала . Хоча помилки все таки знайшлись, але, думаю, це другорядне. І для мене, дуже зацикленої на цьому людині , зараз це не важливо.

Вечір сьомого був неймовірним, справді. Зібрались самі-самі . Люди , які роблять мене щасливою і надихають тільки своєю присутністю . І зараз я пишу це під Сема Сміта і його "I'm not the only one" і згадую це все ще раз. Вкотре. Я прожовую всі події і просто не можу повірити. Все це було схоже на якийсь фільм, приємний жарт, але ніяк не на подію з МОГО життя. Це все було настільки щиро, невимушено, що в мене досі такий комок щастя під горлом. Я хочу ще раз подякувати Соломії і Інзі за титанічну допомогу, підтримку і вислуховування всіх моїх істерик. Дякую Марті за її просто душероздираюче відео , таку її доброту, світлість , усмішку і звичайно ж малюнки. Дякую Валі , за якийсь такий зв'язок, натхнення яке вона мені дає і за ці розкішні ілюстрації від яких всі в захваті . Дякую Ірі Брик за ті дуже теплі слова, момент з відео і за те, що просто є. Дякую Насті Колос і моїй Самійкласній Джинджиристій. Дякую Олі і Ірі Тарноруді, яка одна з найперших прочитала книжку і не підозрюючи мене дуже збадьорила і піднесла духом . Грабчук, дякую за фотки. Декс, твоє " Це було навіть краще ніж Файне" я запам`ятала назавжди . Ну привітання Біленького це окреема історія ... Дякую всім- всім. Але окреме я хочу виразити Паші.

Пів року тому я почала писати саме через нього . Це були прості милі віршики , але якби цього не сталось, я би не мала зараз всього того , що маю. Я не уявляю , що би було якби я тоді з тобою не познайомилось . Думаю, такої Насті, яка є зараз також не було б. Тому ,дякую . Мабуть, класно знати, що весь цей вечір, книжка , відкритки і ще якась фігня завдяки тобі.

Той вечір мені доказав всоте, що мене оточують шикарні, рідкісно особливі люди, які мене справді підтримують, допомагають, надихають. Не знаю. Я ,напевне,ще не доросла до того рівня, щоб нормально видрукувати всі емоції, які мене зараз переповнюють, а ще я зараз розумію, що пишу це просто для себе . І це мене тішить і дозволяє бути цілком щирою. Зараз мене наповнює двояке і якесь найдивніше почуття , яке коли- небудь в мене тільки було. Ме

ні дуже радісно. Мрія збулась як не як. Всередині щось схоже на любов. Але водночас і сумно. Просто я розуію, що все закінчилось, я зробила все , що хотіла. І ще є один кінець ,особистий. Але ,думаю,кінці це певною мірою класно. Так, це сумно, незвично, але це добре. Кінці створюють якійсь нові початки... І я хочу, щоб завершення ось того нового початку ми знову првели разом. Я знаю і чекаю. І вже маю ідеї. Робіть відлік . Амінь

Я вас люблю...