Послання : тим хто крокує

Мій милий друже , Як багато мали б ми сказати... Переступивши грані цих дурних метафор Залишиш всі мотиви помирати . Ще юність у скронях. Фундамент за тебе поклали. Ти прагнеш втекти

від набридливих міста реалій . Біжиш по сходинках ,

по спусках ,

по кручі . Падаєш . Больно . Цей біль неминучий . Мій друже раптовий , хіба ти не знаєш . Без темряви ночі - зірок не буває... Встаєш ти нахабно Нічого й не було . Без болі і страху Покидаєш минуле .