ВИШНІ

Тоді цвіли солодкі вишні .

Почалась весняна гроза.

Так голосно й водночас тихо

Кричали в очі їй слова ..

Вона все йшла прозора й тиха

Дивилась у чиєсь вікно.

Забула зняти обіцянки,

Забула про своє ярмо .

Співала про дрібні проблеми ,

В калюжах огортала злість ,

Дивилась в полив'яне небо

Вона для світу тільки гість .

А вмиті вишні ледь сміялись

Вони ж все знали- цвіт пройде ...

Вона ж була душею гола

Вона не знала ,що несе .

Не вірила ,що світ зав'яне ,

Кричала ,що гроза мине .

Була замріяна у вишнях,

Які шептали : "Хай іде "